- сумовитий
- [сумови/тией]
м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
сумовитий — а, е. 1) Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. 2) Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. 3) Який викликає, навіває сум … Український тлумачний словник
сумовитий — прикметник … Орфографічний словник української мови
елегійний — а, е. 1) Прикм. до елегія 1). Елегійний жанр. 2) перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість … Український тлумачний словник
жалісний — а, е. 1) Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2) Схильний до співчуття; співчутливий … Український тлумачний словник
жальний — а, е, рідко. 1) Який виражає тугу, печаль, смуток; жалібний, сумний. 2) Який навіває смуток, журбу; журливий, сумовитий … Український тлумачний словник
сиротливий — рідко сирітли/вий, а, е. 1) Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. 2) перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний. || Тужний, сумовитий … Український тлумачний словник
сумовитість — тості, ж. Властивість за знач. сумовитий … Український тлумачний словник
сумовито — присл. 1) Присл. до сумовитий 1), 3). 2) у знач. присудк. сл. Про почуття суму, журби або туги за ким , чим небудь; сумно. || Про ситуацію, яка викликає, навіває сум … Український тлумачний словник
сумуватий — а, е. Те саме, що сумовитий … Український тлумачний словник
північно-французький будинок — Селянський житловий будинок, що сформувався у середньовічній Франції (порівн. ельзаський будинок, лотаринзький будинок, середземноморський будинок, альпійський будинок … Архітектура і монументальне мистецтво